Инфу про танки быстрее всего найти здесь, а обзоры по играм - тут

17 червня 1994 року була прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням. Цей день міжнародна спільнота відзначає, як Всесвітній день боротьби з опустелюванням. Всесвітній день боротьби з опустелюванням і засухою покликаний звернути увагу людей на необхідність міжнародного співробітництва для ефективної боротьби з опустелюванням і засухою в природі. Питання охорони земель в умовах загострення екологічної ситуації в Україні має стати одним з найважливіших напрямків державної політики, оскільки поліпшення стану землі відкриває значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечує суттєве оздоровлення екологічних умов життя людини.

Опустелювання — це один з найбільш тривожних світових процесів деградації навколишнього середовища. На сьогодні воно є однією з найбільш глобальних економічних проблем світу в цілому та України зокрема. Воно загрожує здоров'ю і джерелам засобів до співіснування більше 1 мільярда людей. Кожен рік опустелювання і посуха призводять до втрат сільськогосподарської продукції орієнтовно на суму в 42 мільярди доларів США. 

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 25.05.2011 року № 577-р було затверджено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011-2015 роки. Серед практичних завдань у галузі охорони земель, регламентованих Національним планом, є:

- запровадження заходів з консервації деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, рекультивації порушених земель;

- зниження рівня забруднення і засмічення грунтів шляхом стимулювання землевласників і землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності та інше.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Зазначена норма основного закону обумовлена винятковим значенням землі, яка є головною матеріальною основою довкілля, базою для формування, розвитку і поширення рослинності, водних об’єктів, інших природних компонентів, матеріальною основою територіальної цілісності держави, основним засобом виробництва у сільському, лісовому та в інших галузях господарювання тощо.

Чинне законодавство покладає низку обов’язків на землевласників та землекористувачів. Відповідно до статей 13 та 41 Основного закону України, власність на землю не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Основна продуктивна властивість землі – її родючість, яка забезпечується наявністю ґрунтового покриву. Грунти є об’єктом особливої охорони, тому на власників земельник ділянок та землекористувачів покладається обов’язок підвищувати родючисть грунтів та зберігати інші корисні властивості землі. Так, комплекс заходів, спрямованих на охорону та відтворення грунтів, визначений статтями 165-172 Земельного кодексу України, Законами «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про пестициди та агрохімікати», іншими нормативно-правовими актами.

Виконуючи цей обов’язок, власники земельних ділянок та землекористувачі можуть підвищувати родючисть грунтів та зберігати інші корисні властивості землі шляхом застосування екологобезпечних технологій обробітку і техники, здійснення заходів з рекультивації, консервації або меліорації земельних ділянок.

Так відповідно до ст. 52 Закону України «Про охорону земель» рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані грунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт. При проведенні вищезазначених робіт, пов’язаних з порушенням ґрунтового покриву, землевласники зобов’язані знімати відокремлену грунтову масу, зберігати її та переносити на порушені або малопродуктивні земельні ділянки.

У ст.51 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що консервації підлягають деградовані та малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Порядок консервації земель затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 жовтня 2002 року № 175.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про меліорацію земель» меліорація – це комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму грунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Обов’язки землевласників та землекористувачів щодо збереження мереж зрошувальних і осушувальних систем закріплені в Законі України «Про меліорацію земель», відповідно до якого експлуатація меліоративних систем повинна забезпечувати оптимальний водний та повітряний режим грунтів, створення умов для високоефективного та екологічно безпечного використання меліоративних земель.

Ліси є «легенями» нашої планети, значне збільшення лісів – це і є головний інструмент у боротьбі з опустелюванням.

За даними наукових досліджень, сучасний стан земельних ресурсів і ґрунтового покриву свідчить про агроекологічну незбалансованість структури земельних угідь. У зв’язку з таким станом ґрунтів виникла необхідність вжиття відповідних заходів, одним з яких є еколого-ландшафтна спрямованість землеустрою і системи землеробства, яка передбачає ряд напрямків:

– виведення деградованих земель зі складу ріллі;

– залуження деградованих земель;

– створення захисних лісових насаджень;

– формування ґрунтозахисної структури агроландшафтів (захисні лісонасадження, гідротехнічні споруди, залуження).    

Одним з пріоритетних напрямків в охороні ґрунтів від ерозії та деградації є формування національної екомережі, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування і відновлення довкілля та збереження ландшафтного біорізноманіття.

Проведення єдиної політики щодо раціонального використання та охорони земель, координація діяльності відомств, підприємств, установ та організацій з питань охорони земель, принципова позиція в питаннях збереження земель фонду, земель лісового фонду, земель водного фонду та інших земель природоохоронного призначення, цінних природних степових комплексів, які мають відношення до формування екомережі дозволить вживати дієві заходи щодо забезпечення збереження та невиснажливого використання земель.