Инфу про танки быстрее всего найти здесь, а обзоры по играм - тут

Опис, історична довідка

reg_map1

Місто Вугледар відомо завдяки успішно працюючим шахтам «Південнодонбаська №1» та «Південнодонбаська №3», але ще сорок п’ять років тому на його місті був степ, точніше, колгоспні поля, які поступово поступалися територією новобудові, що називалася тоді «строительство Южного Донбасса».

Країні було потрібно вугілля. Старі родовища Донбасу вже виробилися, і геологи знайшли нові багаті підземні поклади між Донецьком і Маріуполем.  Прийнята 14.06.1962 Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про заходи з подальшого розвитку вугільної промисловості Донецького басейну” визначила головним завданням партійних і господарських органів Донбасу подальший розвиток видобутку вугілля, з цією метою “для обеспечения строительства шахт во вновь осваиваимом угольном районе южной части Донецкого бассейна: Совету Министров Украинской ССР - подготовить в 1962 году проектно-сметную документацию, а в 1963 году – осуществить строительство основных объектов подготовительного периода”. На виконання даної Постанови в 1963 році інститутом “Донгіпрошахт” був виконаний генеральний план об’єднаного масиву шахт Південного Донбасу і проектне завдання  житлово-побутового будівництва шахти “Південнодонбаська”№1. Наказом голови держкомітету паливної промисловості  при Держплані СРСР у липні 1964 року проектне завдання на будівництво шахти “Південнодонбаська” №1 було затверджено. З самого початку планувалося заложити 7 великих шахт, потужністю 3-8 тис. тон  вугілля на добу. Аргументи на користь освоєння нового району і фінансування такого великомасштабного будівництва наводилися вагомі: “В освоенных районах верхние слои угля уже выбраны либо выбираются, нижние расположены на глубине 1200-1500 м, а в Южном Донбассе уголь залегает на глубине 350-1000 м, то есть такие шахты  будут дешевле в строительстве  и выгоднее в эксплуатации. А главное- уголь тут отменный. Он вмещает мало серы, при  этом хорошо коксуется”.

18 лютого 1964 року 12 “десантників” – робітників тресту“Донецькшахтострой” – висадилися на посту № 90 Донецької залізниці. "Командували" робітниками виконроб Гриценко К.Ф. і майстер Марченко Л.М. Вже у цей же день було звільнено майданчик під будівництво будинку станції "Южнодонбасская". Фактично до місця будівництва, крім залізниці, ніяких інших шляхів не було. З приходом тепла почалися роботи з будівництва житлових будинків для працівників станції.

Коли у фундамент першого житлового будинку у 1964 р. був закладений перший камінь, ведеться відлік віку міста. Перший житловий будинок був заселений у 1966 році. У житті нового селища незвичайним було те, що всі організації відкривалися майже одночасно. Другорядного нічого не було. Усе було першочерговим, усе було необхідним. Але основною метою будівництва і самими головними подіями у житті було спорудження  шахт. Першими на будівництво комплексу первістка Південно-донбаського вугільного родовища - шахти “Південнодонбаська”№1 – приїхав колектив будуправління №15. У 1965 р. розпочалося будівництво корпусу АПК і усіх поверхневих споруджень майбутньої шахти, але сама знаменна дата була в травні 1967 р., коли перша бригада шахтобудівного управління № 2 із 15 чоловік приїхала будувати основний комплекс шахти. Будівництво тривало 6 років, і вже в грудні 1973 р. гірники шахти видали на-гора перше вугілля. Приймав шахту - новобудову і працював її першим директором до квітня 1975 р. Анатолій Порфирійович Кладійов. У квітні 1975 р. шахту прийняв Михайло Іванович Віслий і працював до липня 1981 р. Свій перший мільйон вугілля шахта видала ще 1976 р. У липні 1981 р. директором шахти став Бугара Михайло Іванович, який керував передовим у Донбасі підприємством чверть сторіччя (до листопада 2006 р). Бугара М.І.- Заслужений шахтар України, повний кавалер Знаку «Шахтарська доблесть», нагороджений медалями «За доблестный труд» (1970 р.), «За трудовое отличие» (1981 р.), знаком – медаллю «70 років Донецькій області» (2002 р.), орденом «За заслуги» III та II ступеню (1999 р., 2006 р.), Почесний енергетик України (2003 р.). Його ім’я внесено до книги «500 впливових особистостей» – ексклюзивного видавничого проекту в рамках Національної іміджевої програми «Лідери XXI століття», присвяченої особистостям, які зробили вагомий внесок у розвиток незалежності України. (2002 р.). Кандидат технічних наук (з 1999 р.), член - кореспондент Академії гірничих наук України ( у 2001р.).

Найбільший видобуток досягнуто у 1983 р. - 1778,4 тис. тонн вугілля. Шахта  «Південнодонбаська №1» у 2000 р. була серед трьох номінантів на звання кращого підприємства в номінації «За модернізацію виробництва» в рамках міжнародного фестивалю «Золотий скіф». Того ж року підприємству присвячена окрема сторінка в національному презентаційно-іміджевому альманасі «Золота книга ділової еліти України». Підприємство -  дипломант  іміджевого альманаху «Ділова Україна XXI сторіччя (2002 р.).

На теперішній час шахту очолює Коломієць Володимир Олексійович - Заслужений шахтар України., повний кавалер Знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть», Почесний  шахтар України.

Другою в регіоні стала шахта "Південнодонбаська" №3, запроектована в центрі родовища. За планом це найбільша шахта на родовищі, продуктивністю 8 тис. тонн вугілля ("Південно-Донбаська" №1- 6 тис. тонн.). У 1973 році почалися підготовчі будівельні роботи на «Піденнодонбаській» №3, а з 1975 роком зв'язаний і початок будівництва основного комплексу шахти. Будували її протягом 10 років - усього 7 комсомольсько-молодіжних бригад. Середній вік шахтобудівників і гірників був 25-27 років - це був “сплав молодості й досвіду”, як писали тоді газети. Будівництво було оголошено Всесоюзним ударним комсомольським. У рік п’ятдесятиріччя стахановського руху і у День шахтаря 1985 р. шахта-новобудова видала на-гора своє перше вугілля. Першим директором шахти став Олексішин Володимир Григорович. Потім шахтою керував Фомічов Владислав Миколайович. Протягом 12 років (1991-2003 рр.) шахту очолював Захаров Валерій Сергійович - Заслужений шахтар України, повний кавалер  Знаків  «Шахтарська слава»  та  «Шахтарська доблесть», кандидат  технічних   наук   (з 2000 р.), дійсний член Української Академії наук національного прогресу (у 2000 р.), номінант Золотої книги ділової еліти України.  У 2003-2007 рр. підприємством керував Заслужений шахтар України Анатолій Олександрович Мозолєв.

Проектної потужності першої черги шахта досягла у 1998 р., видобувши 1262 тис. тонн вугілля. Проектної потужності другої черги досягнуто у 2001 р., коли видобуток вугілля склав 1570 тис. тон. У 2002 р. за вагомий внесок у розвиток вітчизняної вугільної галузі, високі виробничі показники і стабільну роботу в нових економічних умовах шахту нагороджено Орденом Пошани Міжнародної кадрової Академії. У 2004 р. за впровадження сучасних технологій та високу якість вугілля підприємство нагороджено дипломом лауреата загальнонаціонального конкурсу «Вища проба», в тому ж році шахті вручено міжнародний диплом Євростандарту. У 2005 р. підприємство стало лауреатом рейтингу «Сто найкращих» у своїй галузі по України.

На теперішній час шахту очолює Мамлєєв Шаміль Вініатуллович - повний кавалер знаку «Шахтарська слава»,  нагороджений знаком  «Шахтарська доблесть» 3 ступеня., лауреат номінації «Лицар Вітчизни», нагороджений орденом «Лицар Вітчизни», нагрудним знаком Лицарського Легіону, Золотим іменним дипломом і лицарською шаблею.

Для періоду, коли будувалося місто, був характерний бурний економічний розвиток Донецького регіону. Шахта «Південнодонбаська»№1 і нове селище з самого початку було підпорядковане Мар’їнському району Донецької області. Рубіжним роком стає 1969, коли 18 червня виходить Указ Президії Верховної Ради УРСР про присвоєння найменування селищу будівництва вугільних шахт Мар’їнського району найменування Вугледар.  Рішенням Донецького облвиконкому від 26.06.1969 р. Вугледар віднесено до категорій селищ міського типу (смт). На 01.01.1970 р. у селищі налічувалося 2264 мешканця. З 21.03.1973 р. смт Вугледар перепорядковане Петровському району м. Донецька. З 02.10.1989 р. Вугледар віднесено до категорії міст районного підпорядкування. За Постановою Верховної Ради України №1943-XII від 06.12.1991 р. Вугледар набуває статусу міста обласного підпорядкування.